ЗНВК "Світанок"
Головна>Співпраця з батьками>Дитяче самогубство

Особливою проблемою в Україні є дитяче самогубство.

За останні роки різко збільшилася кількість самогубств серед дітей 5-14 років. Надзвичайно високий рівень самогубств відзначається серед дітей, що навчаються.

Суїцид - це навмисне позбавлення себе життя.

Думки про самогубство, відповідні висловлювання, загрози, наміри і спроби накласти на себе руки називаються суїцидальними. Фахівцями відзначається, що у віці до 13 років суїцидальні спроби рідкісні, а починаючи з 14-15 років суїцидальна активність різко зростає, досягаючи максимуму у 16-19 років.

Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень:

  • 27,2% - дітей віком 7-10 років іноді втрачають бажання жити
  • 17,8% - вважають, що нікому немає до них справ
  • 25,5% - не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини
  • 51,9% - не стримуються в ситуації конфлікту

Фактори ризику:

  • Хронічна депресія
  • Безнадійність, відсутність бачення виходу із скрутного становища, нескінченна низка неприємностей
  • Втрата когось із дорогих людей, розлучення батьків, «зрада» близької людини.
  • Шантаж, приниження, знущання, наруга. Конфлікт з близьким оточенням (у сім’ї, у школі)
  • Сімейне насилля, пияцтво батьків.
  • Наявність прикладів самогубства у близькому оточенні, дізнання про подробиці суїцидальних випадків із засобів масової інформації.

Чинники ризику суїцідальної поведінки неповнолітнії:

  • Попередні спроби самогубства
  • Суїцидальні погрози, прямі або масковані
  • Суїциди в родині
  • Афективні розлади
  • Хронічні, або смертельні хвороби
  • Втрата близької людини
  • Сімейні проблеми (дефіцит спілкування в родині, розлучення батьків, сімейне насилля, пияцтво батьків)
  • Різкі зміни настрою у дітей віком до 10 років, що може бути обумовлено як тяжкою формою депресії, так і біологічними особливостями статевого созрівання, а також проявами різних інфекцій, ендокринних порушень, алергії, анемії, дії токсичних металів чи хімікатів
  • У провокації самогубств певну роль відіграє імітаційна поведінка(копіювання): телевізійні передачі, публікації у пресі, Інтернет-сайти молодіжних субкультур (ЕМО, ГОТИ, СИНІЙ КИТ), пов’язані з описом суїцидів, ведуть до зростання випадків ланцюгової реакції, сьогодні є загроза виникнення моди на суїцид, особливо коли з життя йдуть кращі (смерть слід за кумиром).

10 основних мотивів суїцидальної поведінки:

  1. Переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим.
  2. Реальна або уявна втрата батьківської любові, дитячі ревнощі.
  3. Переживання пов’язані зі смертю одного з батьків, розлучення батьків.
  4. Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою.
  5. Страх перед ганьбою, глузуванням, приниженням.
  6. Страх перед покаранням.
  7. Почуття помсти, погроз, шантажу.
  8. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.
  9. Співчуття або наслідування дій приятелів, героїв книг, кінофільмів ("ефект Вертера").

Oзнаки небезпеки:

  • Погрожує покінчити з собою
  • Демонструє різкі зміни настрою, або агресивні напади
  • Переніс тяжку втрату
  • Роздає цінні речі
  • Приводить до ладу незакінчені справи
  • Просить вибачення, немов прощається
  • Втратив страх за життя (ризиковано себе поводить)
  • Не слідкує за собою
  • Втратив самоповагу

Таким чином, суїцидальна поведінка — це крик про допомогу. Дитина, що замислюється про суїцид, все-таки сподівається, що щось зміниться на краще, що хоч хтось побачить, як вона потребує допомоги, розуміння і підтримки, як їй хочеться поділитися своїми переживаннями. Тоді вона і починає поводитися так, щоб привернути увагу до себе. А завдання друзів, батьків і педагогів - побачити цю зміну в поведінці.

Погроза зробити суїцид

Як правило, суїцидальні діти прямо або побічно дають своїм друзям і близьким зрозуміти, що збираються піти з життя. Пряму загрозу не побачити важко. "Я збираюся накласти на себе руки", "В наступний понеділок мене вже не буде в живих..." Непрямі погрози, багатозначні натяки уловити важче. Непрямі погрози нелегко уловити з розмови, інколи їх можна розцінити за найзвичайніші "скарги на життя", які властиві всім нам, коли ми знервовані, втомилися або пригнічені.

Особливу увагу звертайте на таку поведінку та висловлювання дитини:

  • Скарги на відсутність сенсу життя: «Навіщо мені жити?», «Який сенс в тому, що я живу?»
  • Висловлювання дитини: «Мені усе надоїло!», «Не хочу нікого бачити, не хочу нічим займатися!»
  • Скарги на дурні передчуття: «Я відчуваю, що скоро помру!»
  • Підвищений, стабільний інтерес до питань смерті, загробного життя
  • Словесні натяки на смерть, що наближується: «Потерпіть, недовго Вам залишилося мучитися!», «Ви ще пожалієте, але буде пізно!»
  • Наведення особливого порядку у своїй кімнаті, серед своїх особистих речей, роздача деяких речей товаришам, остаточне з'ясування стосунків
  • Раптовий, без видимих причин наступ спокою, смиренного стану після стресу або тривалого стану депресії
  • Таємні приготування до чогось, що дитина відмовляється пояснювати
  • Тривалий стан внутрішньої зосередженості, що не було раніше для дитини - характерним, відсутність бажання спілкуватися з друзями, родичами, ходити в гості, грати, вести активний спосіб життя

Допомога при потенційному суїциді:

  • Підбирайте ключі до розгадки суїциду
  • Прийміть суїциданта як особистість
  • Налагодьте турботливі стосунки
  • Будьте уважним слухачем
  • Не сперечайтеся
  • Запитуйте
  • Пропонуйте конструктивні підходи
  • Вселяйте надію
  • Не залишайте дитину у випадку ситуації високого суїцидального ризику
  • Зверніться за допомогою до спеціалістів

Як підвищити самооцінку дитини:

  1. Завжди підкреслюйте все добре й успішне, що властиве вашій дитині. Це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру у майбутнє, покращує її стан; не чинить тиск на дитину
  2. Не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті тощо
  3. Демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять
  4. Приймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є - не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі
  5. Підтримуйте самостійні прагнення дитини, не захоплюйтесь її надмірним оцінюванням, знайте, що шлях до підвищення самооцінки проходить через самостійність і власну успішну діяльність дитини
  6. Слід тактовно і розумно підтримувати усі починання своїх вихованців, які ведуть до підвищення самооцінки, особистісного зростання, фізичного розвитку, успішності власної діяльності

 

На початок

Оновлено 14.09.2018