ЗНВК "Світанок"
Головна>Поради психолога

Рекомендації батькам щодо виховання дітей.

До уваги Батьків.

Пам'ятка батькам від дитини.

Памятка родителям. Ненасильственные методы воспитания.

Рекомендації батькам щодо виховання дітей

Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було «небагато — лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.

Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».

До уваги Батьків

  1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги. Учити жити — це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вчитель.
  2. Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, — це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.
  3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків. Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.
  4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя дитинства — це спокійне домашнє вогнище.
  5. Сім'я — це первинний колектив українського суспільства. Чи почуває дитина, що блага її життя — наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека — виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне — її особисті потреби, а все інше — другорядне. Я бачу лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість — жити заради когось.
  6. Готових рецептів сімейного виховання немає. Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини — велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.
Пам'ятка батькам від дитини
  • Ніколи навіть не натякайте, що ви досконалі та непомильні. Це дає мені відчуття марності спроб зрівнятися з вами.
  • Не турбуйтеся, що ми проводимо разом занадто мало часу. Значення має те, як ми його проводимо.
  • Нехай мої страхи та побоювання не викликають у вас занепокоєння. Інакше я буду боятися ще більше. Покажіть мені, що таке мужність.
  • Не забувайте, що я не можу успішно розвиватися без уваги і підбадьорення.
  • Ставтеся до мене так само, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я теж стану вашим другом.
  • І, крім того, я вас так сильно люблю, будь ласка, дайте мені тим же...
  • Не піддавайте дуже великому випробуванню мою чесність. Будучи переляканий, я швидко перетворююся на брехуна.
  • Не забувайте, що я люблю експериментувати. Таким чином я пізнаю світ, тому, будь ласка, змиріться з цим.
  • Не захищайте мене від наслідків власних помилок. Я вчуся на власному досвіді.
  • Не звертайте занадто багато уваги на мої маленькі хвороби. Я можу навчитися отримувати задоволення від поганого самопочуття, якщо це привертає до мене стільки уваги.
  • Не намагайтеся від мене звільнитися, коли я ставлю відверті питання. Якщо ви не будете на них відповідати, ви побачите, що я взагалі перестану задавати вам питання і буду шукати інформацію на стороні.

Памятка родителям. Ненасильственные методы воспитания.

Ребенок – Человек! Этот маленький Человек нуждается не в оклике и наказании, а в поддержке и мудром совете родителей, не в злом и жестоком обращении, а в добре, заботе и любви. Но, к сожалению, часто меньше всего любви достается нашим самым любимым людям.

Ребенок еще не может и не умеет защитить себя от физического насилия и психологического давления со стороны взрослого. Но дети учатся у нас поведению, манерам общения, крику, если мы кричим, грубости, если грубим, жестокости, если это демонстрируем. Ребенок, который воспитывается в условиях бесправия, никогда не будет уважать прав другого человека. И, наоборот, доброе, хорошее поведение наших детей порождается только добром. Удивительно, но ненасилие гораздо больше способствует гармоничному росту и всестороннему развитию ребенка, чем грубое и жесткое обращение с ребенком.

Наши необдуманные агрессивные действия по отношению к ребенку порой могут быть вызваны даже не проступками ребенка, а нашей усталостью, неприятностями и неудачами, раздражением и т. д. Гнев, вылитый в этом случае на ребенка, ничего его не учит, а только унижает, оскорбляет и раздражает.

Наказывая своего ребенка физически, родители наивно полагают, что самый короткий путь к разуму лежит «через ягодицы», а не через глаза и уши. Добиваясь видимого кратковременного послушания, родители своей жестокостью «воспитывают» фальшь и обман, притупляют процесс нормального развития ребенка.

Жестокое обращение с детьми очень часто вызывает у них отнюдь не раскаяние, а совсем другие реакции:

  • страх;
  • возмущение, протест;
  • обиду, чувство оскорбленности, жажду мести и компенсации;
  • разрушение «нравственных тормозов»;
  • стремление к обману, изворотливость;
  • потерю способности к здравому рассуждению;
  • ребенок перестает видеть границу между добром и злом, между «можно» и «нельзя»;
  • агрессивное поведение;
  • снижение самооценки;
  • ненависть к себе и окружающим (если ребенка часто бьют).

Жесткое обращение с детьми обычно также вызывает задержку их психического и социального развития. Важно не допустить, чтобы побои и наказания превратились в кошмар для ребенка и его родителей, когда ребенок перестает понимать «за что», эмоционально «отупеет» и перестает различать, где хорошие, а где плохие поступки. Но еще более важно помнить, что из любого кошмара всегда есть выход. И первый шаг должен сделать тот, кто сильнее и мудрее. Хорошо, если это будет взрослый.

Да, дети не всегда ведут себя как чистые и кроткие ангелы, и воспитывать их – дело очень нелегкое. Но из всех трудных ситуаций, в которые они порой ставят своих родителей, нужно искать выход без унижения человеческого достоинства детей, без применения оскорблений и тем белее телесных повреждений.

Выйти из ситуации, когда вдруг покажется, что нужно применить наказание, или предупредить эту ситуацию помогут следующие рекомендации:

  1. Прислушивайтесь к своему ребенку, старайтесь услышать и понять его. Вникните в проблему ребенка. Не обязательно соглашаться с такой точкой зрения ребенка, но благодаря родительскому вниманию он почувствует свою значимость и ощутит свое человеческое достоинство.
  2. Принимайте решения совместно с ребенком, а также дайте ему право принимать самостоятельные решения: ребенок охотнее подчиняется тем правилам, которые  устанавливал сам. При этом мы не отрицаем, что некоторые решения могут принимать родители. Предоставь ребенку право выбора, чтобы он реально почувствовал, что волен сам выбирать из нескольких возможностей.
  3. Постарайтесь предусматривать ситуацию или изменить ее так, чтобы ребенку не нужно было бы вести себя неправильно.
  4. Предоставляйте ребенку возможность отдохнуть, переключиться с одного вида  деятельности на другой.
  5. Требуя, что-то от ребенка, давайте ему четкие и ясные указания. Но не возмущайтесь, если ребенок, может быть, что-то не понял или забыл. Поэтому снова и снова, без раздражения, терпеливо разъясняйте суть своих требований. Ребенок нуждается в повторении.
  6. Не требуйте от ребенка сразу многого, дайте ему постепенно освоить весь набор ваших требований: он просто не может делать все сразу.
  7. Не предъявляйте ребенку непосильных требований: нельзя от него ожидать выполнения того, что он не в силах сделать.
  8. Не действуйте сгоряча. Остановитесь и проанализируйте, почему ребенок ведет себя так, а не иначе, о чем свидетельствует его поступок.
  9. Подумайте, в чем трудность ситуации, в которую попал ребенок? Чем вы можете помочь ребенку в этой ситуации? Как поддержать его?

Желаем успехов в воспитании детей! Пусть основным методом воспитания будет ненасилие!

На початок

Оновлено 14.09.2018